Embedded Files
У багатоклітинному організмі жодна клітина не є ізольованим островом. Щоб серце билося синхронно, шкіра не рвалася від дотику, а шлунковий сік не витікав у черевну порожнину, трильйони клітин мають бути міцно з’єднані та постійно обмінюватися інформацією. Для цього природа вигадала спеціальні міжклітинні контакти.
Під електронним мікроскопом ці структури виглядають як високотехнологічні інженерні кріплення:
Десмосоми (механічні заклепки): Якщо подивитися на епідерміс шкіри, клітини пов'язані між собою точковими потовщеннями. Це десмосоми. Зсередини кожної клітини до десмосоми підходять пучки проміжних філаментів (кератину), які діють як кабелі підвісного мосту. Вони перерозподіляють механічну напругу, тому наша шкіра витримує розтягнення та тертя.
Щільні контакти (молекулярна блискавка): У кишківнику чи сечовому міхурі клітини епітелію зшиті білками оклудинами та клаудинами так щільно, що між ними не може просочитися жодна молекула. Це герметичний затвор, який змушує всі речовини проходити суворий контроль всередині клітини, а не минати її.
Щілинні контакти або нексуси (іонні тунелі): Це унікальні канали, побудовані з білків-коннексинів. Вони з’єднують цитоплазму сусідніх клітин напряму. Через них миттєво пролітають іони. Саме завдяки нексусам у міокарді (серцевому м'язі) хвиля збудження поширюється по кардіоміоцитах одночасно, змушуючи серце стискатися як єдине ціле.
Світ клітин — це суспільство, де виживання залежить від міцності обіймів та швидкості комунікації.
Автор: Денис Столяр
Report abuse