Емаль зуба: що приховує найтвердіша тканина організму

Цікаві факти про емаль, які знають не всі:

Емаль — найтвердіша тканина людського організму. Вона приблизно на 96–97% складається з мінеральних речовин, переважно кристалів гідроксиапатиту. Для порівняння: у кістковій тканині мінеральний компонент становить близько 60–70%. У зрілій емалі немає клітин. Це одна з найбільш незвичайних гістологічних особливостей. Під час розвитку зуба спеціалізовані клітини — амелобласти — утворюють емаль, але після завершення її формування вони зникають. Тому зріла емаль практично не має можливості до справжньої регенерації.

Емаль не є абсолютно гладкою,  під мікроскопом вона нагадує складну архітектурну конструкцію. Основу її будови складають емалеві призми — довгі мікроскопічні структури, які переплітаються між собою. Такий «мікроінженерний дизайн» дозволяє рівномірно розподіляти навантаження під час жування.

 У емалі є свої «лінії життя»: під мікроскопом можна побачити лінії Ретціуса — своєрідні сліди ритмічного росту емалі. Особливо цікаво, що одна з таких ліній — неонатальна лінія — формується під час народження і фактично зберігає інформацію про перехід дитини від внутрішньоутробного до позаутробного життя.

 Емаль частково може обмінюватися мінералами. Хоча вона не регенерує, поверхневі шари постійно взаємодіють зі слиною. Саме тому фториди та кальцій можуть брати участь у процесах ремінералізації.

 Гістологічний факт: якщо подивитися на емаль у поляризованому світлі, вона виглядає не однорідною, а має характерний візерунок зі світлих і темних смуг — смуг Гунтера—Шрегера. Вважають, що вони допомагають зменшувати ризик поширення тріщин.

А що відбувається з емаллю після їжі?

З точки зору гістології їжа — це не лише джерело поживних речовин, а й постійний фактор впливу на мікроструктуру емалі.

Після вживання кислих продуктів і напоїв (цитрусові, газовані напої, енергетики, фруктові соки) pH у ротовій порожнині може знижуватися. Коли середовище стає надто кислим, кристали гідроксиапатиту в поверхневих шарах емалі починають частково втрачати мінерали.

На мікроскопічному рівні це виглядає як початок демінералізації: поверхня емалі стає менш щільною, а між кристалами збільшуються мікропростори.

Але організм має власну систему захисту — слину.

Слина містить іони кальцію та фосфатів, які можуть повертатися в емаль і запускати процес ремінералізації. Саме тому після їжі не завжди корисно одразу бігти чистити зуби.

 Цікавий факт: після дуже кислої їжі стоматологи часто рекомендують почекати приблизно 30 хвилин перед чищенням зубів. Одразу після кислотного впливу емаль тимчасово стає більш вразливою, а механічне тертя щіткою може посилювати пошкодження поверхневого шару.

Не лише цукор впливає на зуби. Іноді найбільший «стрес» для емалі створюють саме часті кислотні атаки.

Допис підготувала доцент кафедри гістології, цитології та ембріології Чернікова Галина