Кафедра гістології, цитології та ембріології Буковинського державного медичного университету

Сучасна діагностика онкологічних захворювань —

Профілактика та раннє виявлення хвороб є одним з ключових завдань сучасної медицини. Питання ранньої діагностики особливо гостро стосується онкологічних патологій, так як згідно даних МОЗ, щороку в Україні близько у 140 000 пацієнтів діагностують онкологічний процес ( www.moz.gov.ua ). Згідно даних 2019-го року, майже 1 млн українців знаходиться на обліку в онкологічних установах та проходять лікування чи знаходяться у стані ремісії.

Рання діагностика онкологічних патологій дає можливість виявити хворобу на початкових стадіях, тобто у період, коли терапія буде найефективнішою. В першу чергу це стосується профілактичних оглядів та систематичного контролю здоров’я за допомогою сімейного лікаря. Такі аналізи щодо онкоскринінгу, до прикладу, включають обстеження для виявлення раку молочної залози, колоректального раку та раку передміхурової залози.

Правильне встановлення діагнозу при виявленні онкологічного процесу дає можливість застосувати специфічне (таргетне) лікування, яке спрямоване на конкретні особливості виявленої пухлини. Із цією метою на сьогоднішній день у всьому світі золотим стандартом вважається імуногістохімічний (ІГХ) аналіз – аналітичний метод визначення антигенів у клітинах на основі реакції антиген-антитіло. Саме цей метод є вирішальним для підбору лікування, встановлення кінцевого онкологічного діагнозу та прогнозуванні ефективності терапії.

Наприклад, для ефективного лікування раку молочної залози необхідно визначити експресію естрогенових та прогестеронових рецепторів, що неможливо за допомогою рутинного патогістологічного забарвлення. Застосування ІГХ дає змогу оцінити експресію цих рецепторів та встановити кінцевий діагноз, а окрім того провести диференційну діагностику із іншими видами пухлин. В результаті ІГХ дослідження пацієнт отримує повну інформацію щодо пухлини, а лікуючий лікар маю змогу призначити специфічне лікування, до якого буде чутлива виявлена пухлина.

Ще одним яскравим прикладом необхідності ІГХ є діагностика лімфом, які на рутинних гістологічних забарвлених препаратах важко диференціюються між собою, а встановлення чіткого діагнозу (навіть приналежність до Т- чи В-клітинних лімфом) без ІГХ неможлива. За допомогою набору специфічних антитіл та їхньої взаємодії із рецепторами на пухлинних клітинах ми маємо змогу візуалізувати та розрізняти клітинний склад лімфом та відповідно до типу пухлин підбирати таргетну хіміотерапію. Отже, схема хіміотерапії буде цілком відповідати типам клітин, з яких утворилась лімфома і в результаті ефект буде значно вищий, ніж від стандартної схеми лікування завдяки діагностуванню ІГХ методом.

Матеріал підготували:

д.мед.н., проф. Цигикало О.В.

ас. Попова І.С.